Guest
Падали тіні на наші гори Ми ззовні спокійні, всередині горе Падали тіні, а ми стояли Сонце зійшло - тіні помирали. Тіні падали і з ними все ставало ясно Люди прокидаються і це прекрасно Люди помирають, але Дух є вічний Навіть коли мандрує у світ потойбічний Коли здається що ці сни надто глибокі Пригадаю яким благословенням є спокій Пригадаю і подякую, що я живий І нехай гори у тінях зате наш хребет гірський На ньому бережемо наше Українське небо Не завжди те що хочу, але завжди те що треба Життя мені дарує і я дякувати вчуся Бути невдячним це єдине чого я зречуся. Найважче дякувати тіням та і це під силу Хоча б за те що нашу мужність нам самим відкрили Страх залишився, але більше не керує мною В мені є Бог тому я вистою в цьому двобою Падали тіні на наші гори Ми ззовні спокійні, всередині горе Падали тіні, а ми стояли Сонце зійшло - тіні помирали. Сонце зійшло, бо сонце сходить щоранку Хтось одягає останню, хтось першу вишиванку Життя триває і його не можливо спинити Не можна ні окупувати ані захопити Можна понівечити форму, але суть є вічна Я думаю про це коли почуваюсь пригніченим Я згадую, що я себе і життя возвеличую Кожного разу як собі та іншим шлях освічую Так щоби було менше тіней, і більше правди Так щоб менше всього боятися, бо більше знати Так шоб коли не знаєш то не боятись спитати Невігластво - блаженство, але не для нас з братом Ми не даремно тут, від нас залежить доля світу Чи нашим дітям суджено повзти, а чи летіти До світла, що не забрати ніколи й нікому Коли світло це Бог, що дивиться за нашим домом. Падали тіні на наші гори Ми ззовні спокійні, всередині горе Падали тіні, а ми стояли Сонце зійшло - тіні помирали. Падали тіні падали тіні Падалі тіні, а ми стоя-а-али Падали тіні падали тіні Сонце зійшло тіні помира-а-али Падали тіні падали тіні Падалі тіні, а ми стоя-а-али Падалі тіні падали тіні Падалі тіні падали тіні.
