Guest
Коли сниться небо у вогні Чи не спиться, бо вогонь в мені Чую серця стукіт в тишині Серце пише, не спиняються пісні Я не на війні, але війна в мені І не прокинутись ніяк бо ми не увісні Хоча ми надто довго спали й багатьом з нас снилось Що дві мови в країні це нормально. Помилились… Їх розбудили вибухи і смерті Багато перейшли на мову, дехто й досі вперті В них всередині теж війна, з самими собою Нещодавно це багнув, іх згадую в молитвах своїх Я не на війні, але війна в мені Сто років по тому, і знов Україна в огні Кому сто, кому триста, історія більш ніж барвиста Від царського гніту до комуніста і кагебіста Насправді все не в 14ому розпочалось На жаль війна ця так ніколи і не припинялась Поки хтось спить і бачить сни, що живе у мирі В інших триває війна в собі, в країні, в квартирі. Я не на війні, але війна в мені Тарас Чубай казав мені, що мій фронт це мої пісні Кому фронт, кому тил, хай так, аби нам стало сил Тримати свій не до чужих могил, а до своїх могил Я роблю те що можу з тим що маю, там де я Якшо так робитиме моя сім’я й кожна сім’я Перемога над собою й ними не змусить чекати Наші тіла помруть, та наші діла будуть процвітати. Коли сниться небо у вогні Чи не спиться, бо вогонь в мені Чую серця стукіт в тишині Серце пише, не спиняються пісні
