Guest
Болю безвихідний, слався тепер! Вчора король сіроокий помер. Вечір осінній задушно палав. Муж мій вернувся й спокійно сказав: “Знаєш, із ловів його принесли, Тіло під дубом столітнім знайшли. А королева, така молода, Сивою стала до ранку. Шкода!..“ Люльку свою на каміні знайшов I на роботу нічну він пішов. Буду я доню будити від сну, В сірі очиці її зазирну. А за вікном тополине гілля Шепче: “Немає твого короля...“ (Вірш Анни Ахматової. Переклад М. Москаленка)
