Тартак-Я Не знаю

Я не знаю, що робити… Я не знаю, що казати… Де знайти чарівні квіти, щоб тобі подарувати… Щоб тебе причарувати – на секунду, на хвилину… Бо таких, як я, – багато, а така, як ти, – єдина... Кожен випадковий погляд зачіпає дивні струни. Коли я з тобою поряд, тіло пробиває струмом. Шепочу слова кохання – ледве чутно… Тихо-тихо, Адже ти мої зізнання все одно зустрінеш сміхом... Але мов солодкий гріх – Твої губи, твої очі! Залишитися без них Я не можу і не хочу! Знову сам себе зриваю – Залишаюсь і зникаю... Що знаходжу, що втрачаю – Я не знаю, я не знаю... Захлинаючись у хвилях твого збудливого сміху, Поринаю в божевілля і шукаю в ньому втіху... Сподіваюсь на відлигу – це для мене надважливо, Бо пробити твою кригу неможливо... Неможливо!... Адже мов солодкий гріх – Твої губи, твої очі! Залишитися без них Я не можу і не хочу! Знову сам себе зриваю – Залишаюсь і зникаю... Що знаходжу, що втрачаю – Я не знаю, я не знаю...