Guest
Слухайте трек “Понад Хмарами...“ в альбомі “Система Нервів“ (2002) на онлайн-майданчиках: Понад хмарами зорі парами розсипаються. Понад росами верби з лозами колихаються. Місяць світиться — світло сиплеться діамантами. Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами. Ти знаєш, як я за тобою сумую. Я не знаходжу собі місця — Вибігаю з дому, цілу ніч мандрую Вулицями міста. Самотнього, як я, самотнього, як ти. Міста, що поєднало мене з тобою, Міста, що розлучило тебе зі мною. Я хотів би запитати — навіщо? Та замість відповіді тільки вітер свище... Десь там — у безлюдних провулках, Де лиш бродячі пси блукають, Шукаючи притулку, Шукаючи поживи. В них в очах давно нічого не жевріє, У них нема надії, їм залишається безбарвна безнадія. Їх нічого вже не гріє... Однак я знаю — на цих порожніх вулицях нічого не шукаю — Просто втікаю сам від себе. В своїй уяві знову йду до тебе, Тому що хочу поєднати дві розірвані частини Одного цілого — Ніжного та сильного, чорного та білого. Можливо, я смішний, Можливо, я занадто романтичний, Такий однаково знайомий та однаково незвичний. Все просто — у моїй душі горить багаття! Але я хочу помовчати... Тепер ти маєш щось казати, Катя! Понад хмарами зорі парами розсипаються. Понад росами верби з лозами колихаються. Місяць світиться — світло сиплеться діамантами. Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами. А незабаром вийде сонце — я йому зрадію! Тому що кожний новий день дає мені нову надію На те, що ти прийдеш, приїдеш, прилетиш... Та поки що не можу зрозуміти я — куди ж?... Куди мені себе подіти доти, Коли відчую на устах своїх солодкий дотик? Коли втоплюся в сяйві темно-карої безодні? Коли це буде? Завтра? Чи, можливо, вже сьогодні? Коли мене в свої обійми забереш ти — Мене всього, без залишку, без решти? Коли дозволиш запірнути в чорні хвилі, Своє тепло розлити у твоєму тілі?... А час іде... І скільки кроків ще мені зробити треба, Щоб ніч минула, зникла самота І я таки дійшов до тебе? Здогадуюсь, що там тобі без мене аж нічим не краще! Можливо, трошки легше... Можливо, значно важче... Ти потерпи... Я потерплю — Недовго вже чекати! Але я знову замовкаю... Тепер ти, Катя, маєш щось казати! Понад хмарами зорі парами розсипаються. Понад росами верби з лозами колихаються. Місяць світиться — світло сиплеться діамантами. Вітер дується, хлопці журяться за дівчатами. Режисер: Віктор Придувалов 2003 рік стає роком прем'єри однієї з найпопулярніших та найліричніших пісень гурту — пісні “Понад Хмарами“. Приспів «Понад хмарами зорі парами розсипаються…», який виконує Катя Chilly, Сашко написав досить давно, ще до Тартака та до знайомства з Катею. Написав і подумав про те, що коли допише, має знайти можливість передати цю пісню для Каті, бо саме вона повинна її виконувати. Проте, в турі переможців фестивалю “Червона Рута“, який відбувся в 1998 році, в Сашка з Катею Chilly зав'язуються дружні стосунки і виникає ідея виконати пісню дуетом. В різні періоди Сашко робить спроби написати куплети пісні, але кожного разу лишається незадоволений результатом та відкладає цю справу. Лише наприкінці 2002 року завершується творення пісні і починається запис на студії. У 2003-му році Віктор Придувалов знімає кліп. Багато прихильників лишаються розчарованими, через те, що сама Катя не з'являється у кліпі, а лише її силует відзнятий у різних варіаціях. Та такою була забаганка продюсера Каті, який таким чином хотів додати певної таємничості до її образу та голосу. Тим не менше, пісня здобуває неабияку популярність. І до сьогодні для багатьох “Понад Хмарами“ лишається піснею №1 в репертуарі Тартака.
