Guest
Із всіх визначень міжнародного права ми обрали одне, дане Ф.Ф. Мартенсом більш ніж 100 років тому, але залишається актуальним і на сьогодні: «Під міжнародним правом ми розуміємо сукупність юридичних норм, які визначають умови досягання народами своїх життєвих цілей у сфері їх взаємних відносин». Розберемо почергово всі ознаки міжнародного права, які представлені в цьому визначенні. Сукупність юридичних норм — це ознака нормативності міжнародного права і каже про те, що це визначення дане в стилі школи позитивного права. Це розуміння права в об’єктивному сенсі law (в суб’єктивному сенсі міжнародне право розуміють як правомочність, наприклад, в цьому сенсі можна сказати: «В мене є право звернутися до Європейського суду з прав людини»). А також, ця ознака каже про те, що міжнародне право — це система. Народи як суб’єкти міжнародного права. Хоча на увазі на міжнародній арені ми сьогодні бачимо в статусі основного суб’єкта міжнародного права державу, все ж за нею, за державою, завжди стоїть народ. А саме народ, який може бути і народом-загарбником або народом-купцем та іншим видом народу, останній завжди стоїть за державою та визначає його міжнародну поведінку. Окрім основного суб’єкта «народу-держави», в міжнародному праві виділяють ще ряд суб’єктів: міжнародні організації, корпорації і навіть індивіда. Наявність мети учасників міжнародних відносин. Суб’єкти міжнародного права завжди при вступі в міжнародні відносини переслідують свої цілі. Є цілі шаблонні, наприклад, розширення своєї території, торгівля, визнання, міжнародний вплив, а є унікальні, наприклад, жити зі своїми сусідами в мирі. Взаємні відносини — це той комунікаційний простір, до якого вступають народи. Це може бути простір війни, торгівлі, науки та безліч інших просторів. Народи — вони як люди, не можуть довго перебувати на самоті в межах своїх кордонів. Народам, а отже й державам необхідно спілкування, яке вони й отримують, вступаючи в міжнародні відносини.
