Guest
знову дощ і холодний пост-панк а ще вчора можна було сподіватись на тепло чи бодай відтягувати літо тихим подихом в долонях на даху одного з будинків коли смерк ще не торкнувся шкіри а небесна блакить миті завмирає у погляді ти помічаєш? нас повсякчас оточує багряно-мокра стіна осені з її вічно-проливними дощами й бажанням не вилазити з під пледу коли хочеться лише заварювати чай читати улюблених поетів і не давати нашим тілам бути окремо в осені свої привілеї і те що я зараз думаю про неї робить
