Guest
мудрі гори пам'ятають більше ми віддали свою приналежність їм воловець крихітко моя воловець омріяне місце наших снів мекка наших втеч і поневірянь земля обітована наша коли сьогодні стою на станції виглядаючи з вікна “київ-ужгород“ впізнаю той пагорб що вів нас догори і казав десь там ще трохи і воловець десь там наш упокій і смиренність і ми йшли на його поклик крізь дощ і туман холод і мряку одержимі бажанням вірячи у даль а потім привал під схиленим деревом мокрий намет і наші змерзлі тіла що зливал
