Guest
Атмосфера Різдва. Пахне як засніжені степи Донеччини, як мелена кава у прифронтовій хатині. Звучить як сміх воїна, що вижив після бою, як раптова тиша після безсонної ночі. Радує, як усмішка дитини в екрані мобільного телефону. Муркоче, як кіт, якого забрали зі згарища. Це свято. Гріє як окопна свічка, як грілка у тактичних рукавицях. Смакує як польовий борщ, як волонтерська кутя і вселяє віру, як вцілілий хрест у розбомбленій церкві, як тиха молитва під час евакуації пораненого. Різдво. Таке ж неосяжне, як любов і віра рідних, що чекають вдома. Міцне, як залізний купол ППО над мирними містами та гостре, як око захисника, що збиває балістику. Дух Різдва. Це відчуття родини, це здатність дарувати турботу і приймати її. Це незламна впевненість у перемозі, яким би важким і довгим не був до неї шлях. Нехай Господь у Святий вечір подарує віру тим, кого похитнули важкі випробування, нехай родини зберуться за одним столом, хоч дехто і на відстані в тисячі к
