Пам'яті “ФУТБОЛІСТА“ (Маслов Андрій Вікторович ) Війна і смерть – дві сестри, ніби пара, Які крокують разом вже віки… Це – ніби чиясь невблаганна кара, Що слід лишає на усі роки. Війна… Ти був там? Ні? То ти щасливий, Бо ти не бачив сльози, біль і кров, Не бачив ти, як погляд свій зрадливий Кидала смерть на юних знов і знов. Чи бачив ти, як проводжає мати Свого єдиного, не воїна – дитя, І молить Бога, щоби дочекатись, Або за нього дать своє життя? Чи чув ти тихий плач дівчи
Hide player controls
Hide resume playing