Guest
Автор: Дзюба Олена Ти вчив мене ходити по воді, А я завжди дивилася на хвилі. Себе сама бажала зберегти, А Ти хотів, щоб я жила по вірі. І хвилі відчаю, страху і безнадій Мене не раз хотіли потопити... Та Ти спішив змінити хід подій Продовжував мене й тоді любити. Ти вів мене так часто крізь вогонь. Ні, не для того щоби спопелити! А щоб відчула там тепло долонь І щоб по вірі далі могла жити. Життя по вірі...це нелегкий шлях.. Це дні і ночі у сльозах,в молитві. Це твердо знати, що на небесах Є Батько,він підтримає у битві... О скільки їх було,смертельних битв! Коли не мала більш надії жити... Та в них пізнала всю красу молитв І вчилась з Татом просто говорити... Життя по вірі вище всіх тривог. Це впевненість у тому, що не бачиш. Це завжди тісний з Богом діалог Навіть коли ночами гірко плачеш... Не сильна я...Ти знаєш це Господь! Так часто падаю, боюсь і плачу. Та дякую, що любиш і ведеш Що я для Тебе так багато значу! Щаслива бути донькою Царя! З Тобою я пройду крізь буревії. Тримай мене за руку як дитя І проведи вузьким шляхом по вірі... Текст та мелодія: @poemeanngrapess
