Guest
Її називали Марія: довге волосся, поглядом завжди зігріє Вона не виносила зиму, зима їй нагадувала пекло із попелу й диму На шиї блакитне намисто, ходила босоніж та завжди була тендітна і чиста Під серцем носила надію Її називали Марія Ааааа… Її називали Марія Ааааа… Її називали Марія Стурбоване небо заплакані очі Вона так хотіла додому - хто ж зараз додому не хоче Цвіт квітів в гаю, лиш в снах залишився У полі стою до неба звертаюсь: «Марія прокинься!» Образ твій (Марія), дотик мрій (Марія) Святе імʼя ти чуєш, Марія
