Гримить Перуниця, сипле живицю На наші пашниці і наші лиця. Сердить Перуниця та й на Перуна: “Чом ти знов на війні, а не удома?“ “Слухай, Перунице, люба мя жоно, Ворог си наступає оружонно, А хто ж підійме меч супроти татя, Хто захищатиме Рідне Багаття?“ “Подай, Перунице, топор мій – крицю, Пусти, Перунице, вниз блискавицю. Хай жони воїнів Тебе вшанують, Як Ти мене, своїх легінів люблять“. Взяла Перуниця тверду кочергу, Кинула об Землю блискавиць чергу. “Раз так, Перуне мій, собі дозволю Піти на ту войну разом з Тобою“. Пішла Перуниця в тан на ворога, Побила силу ворожу многу. Дійшла до Перуна, низько вклонила, Оружжя в збрую йому вложила. “Подай, Перунице, топор мій – крицю, Пусти, Перунице, вниз блискавицю. Хай жони воїнів Тебе вшанують, Як Ти мене, своїх легінів люблять“.
Hide player controls
Hide resume playing