Guest
Друзі, запрошую всіх у телеграм канал, де я записала аудіо Біблію своїм голосом, лише Новий Завіт - Буду дуже рада, якщо цей канал послужить вашому серцю 🙏♥️ Повчальних випадків в житті є так багато. Вчимося ми на них, і то не раз. Один з таких я хочу розказати, Щоби задуматись над ним міг кожен з нас. У невелике місто для служіння Приїхав новий пастир. Молодий. Був ревний, бо усе його стремління - У діло Боже вкласти запал свій. Але в житті по-всякому буває. І щоб побачити, які є ми, Господь випробування посилає В стосунках наших з іншими людьми. Тож через кілька днів перебування У тому місті, випадок один Для нього справжнім став випробуванням: Чи і в малому буде вірним він. Так, довелось у справах в центр міста Поїхати йому. В автобус сів. Шофер немолодий вже був, плечистий. Служитель привітався, заплатив, Отримав здачу і коли сидів вже, Побачив зайві центи у руці. Він зрозумів: шофер дав трохи більше. Та чого варті були гроші ці? І одна думка змінювала іншу. “Ти - пастир, - говорив голос один. - І те, що зайве, то віддай скоріше, Щоб не знеславлений був Божий Син. Це не твоє. Він просто помилився. Віддай назад. Чужого не бери! Ти вже багато дечого навчився. Як інших учиш, так і сам роби“. А другий голос говорив: “Ну що ти! Це просто смішно - дріб'язок і все. Чи то немає іншої роботи, Що совість ото так тебе гризе? Та ти ж не вкрав в шофера оці гроші! Він і без них добряче заробив. Тут зовсім інше навіть бути може: Це Бог тебе, вважай, благословив“. Отак він їхав всю свою дорогу. Та коли час виходити настав, Біля шофера зупинився того І зайві центи він йому віддав. Шофер всміхнувся й каже: “Я вас знаю. Ви - новий пастир, хоч ще молодий. Тепер обов'язково завітаю У вашу церкву в день свій вихідний. Мені вже дуже захотілось знати, Як вчините, коли я помилюсь, Чи будете ви зайве віддавати. Але ви справжній пастир, я дивлюсь“. Коли служитель вийшов, то для того, Аби не впасти, сперся і сказав: “Мій Боже, міг продати Сина Твого, Якби ті зайві центи не віддав“. Задумаймось і ми, бо може кожен Подібне мати у своїм житті. Бог випробує, як вчинити зможем, Хоч, може, будуть і не центи ті. Ми - лист Христа, і як приємно Богу, Коли нас впізнають в слова, ділах. Тож не потрібно забувати цього, Бо ми в людей постійно на очах. Тому просімо сили жити свято, Яке б служіння в церкві не несли, Щоб дивлячись на нас, іще багато У покаянні до Христа прийшли. Автор: Юлія Тонего
