Guest
Клубком згорнулась ніч, як кіт, Та сіла поруч, при багатті, Де характерник-кошовий Плете, мов тінь, свої закляття. Де табір ворожий ночує, Нас місяця око веде. Ми тіні, ніхто не почує, Рятунку ніхто не знайде. У смерті олтар із полину - Ми жертву їй щедру дамо, І степ урочисто поглине Ту кров, що тепер пролимо. Козак-характерник сміється, Луною проноситься сміх. Загін наш по полю несеться Вже зграєю чорних вовків.
