Guest
Нашу мову розчавили, Нам на горло наступили. Ходиш, ниций, безголосий, Весь обірваний і босий. Мову нашу розміняли, Моду іншу ми взяли, І загнались в глухий кут В себе ж вдома, прямо тут! Язики відтинаєм собі, Носим чуже на своєму горбі, А свого не хочем знати, Наче краще у чужому спати! По шию стою в чужому болоті, Скоро цей бруд буде у роті! То — до біса! Це все маячня! Я вирішую, де моя власна стезя! Стадо йде — веселих, молодих. Мовив хтось, але притих. Ну а дійсно — нафіга? Мова ж наша геть глуха... Можна в космос полетіти, Головою цвях в бетон забити, Але вирвати рідне коріння Не спіши — надірвеш пуповиння! По шию стою в чужому болоті, Скоро цей бруд буде у роті! То — до біса! Це все маячня! Я вирішую, де моя власна стезя! З альбому “Час“ (2015)
