Guest
В одному з радянських фільмів люблю епізод, де слідчий, роль якого віртуозно зіграв В.С. Висоцький та звичайний радянський інтелігент міркували про еру милосердя. Слідчий наполягав, що їй ще рано і вона не на часі… Сьогодні я познайомилася з Володимиром Золкіним. З 24 лютого він зі звичайного блогера перетворився на людину, що робить неймовірно важку, але потрібну роботу. Володимир бере інтерв’ю у ворога. У полонених РФ. Я переслухала десятки його розмов. І для мене вони - фрагменти милосердя. Рівно такого, яке ми можемо собі дозволити. І навіть більше, ніж ми можемо дозволити після Бучі, Ірпеня, Чернігова, Маріуполя, Краматорська. Вони про них і нас. Про два світи. Про два майбутнього. Про різні культури. І про те, що ми - ЛЮДИ і людяність - це те, що росіяни мають про нас запам’ятати. Навіть ті, хто повернеться додому нецілими.
