Guest
Дожив до віку, що немаю друзів, Не вірю в чесне слово - вірю музі, Ми загубили всіх кентів в окрузі, Вони «заклювали носом» тепер їдуть в «інший смузі». В кожного доля своя, Хто би що не вибирав та для мене це сім’я. 3наю, що буде важливо далі те, що не важливо зараз, На муткаря завжди найдуть управу. Перше - зірки на плечах, Потім у відділені у мами будуть сльози на очах, Друге - це потягне люті мінуса, Але я знаю це не налякає справді вуличного пса. Там молодь вже кидає «колеса у спрайт», «Чотири колеса під сракою» для мене вже буде достатньо. Я жив по іншим канонам, які тобі не зрозуміти, Тому парять паритети чим паряться діти. Вчора завжди буде краще ніж сьогодні, Аби там не було біди, А завтра буде гірше ніж сьогодні, Але це треба перейти. Хай мої барси тебе «ріжуть гостріше ніж ніж», Це моє слово з міста Лева і не більше, Ти скажеш я «заплутався», забув тебе спитати, Але цей клубочок Аріадни сам зміг «розмотати». Я зняв рожеві штори, бачу цілі, Допоки копи тебе знов тримають на прицілі, Маю надію в тому ділі, всі лишились цілі, Комусь веселі вихідні, а комусь будні сірі. Я просто взяв і змінив все на раз, Не питай мене як справи брачо, все гаразд, Живий, здоровий перед носом не зірваний Royal, Якшо «ковчег спасінння» в ньому «Моя ПараНоя». Ми так звикли з вами рухатись по різному, 3мінити погляд то ніколи не запізно, Твої кенти стоять за спиною так грізно, Та я лише в своій собаці впевнений залізно. Вчора завжди буде краще ніж сьогодні, Аби там не було біди, А завтра буде гірше ніж сьогодні, Але це треба перейти.
