Якось так (Василь Швець)

Я не тусив би з сином своїм, як Трухильйо Бо сам ще син, і не купаюсь у шкурах Не француз, щоб величати Бастилію Та з сірішим талантом ніж Баха прах Мозок не Ротшильд для вірної справи Попаяний розум бажає граму свинцю Без нього паяльник мій, шукає розправи Хоч кривими ногами по мертвім лиці Мені щоб творити, треба віскі як Черчилю Ще Вінстон та іскру на “Темні часи“ Ще до засідання в мізках, л’ю лейбл блю Щоб заблюватись від внутрішньої краси Я охоче писав би трактат про невинну щирість Та мій !вічний революціонер! дробить каміння Як диктарот, що вбиває усіх всім на милість Я повільно вбиваю, з попередніх рядків проміння Василь Швець