Шуберт - Гретхен за прядкою, сл. Гете, викону Люция Попп

У «Фаусті» Гете пісня Гретхен (Маргарити) - невеликий, як би вставний епізод, що не претендує на повноту окреслення одного з центральних персонажів. Шуберт же вкладає в неї об'ємну, вичерпну характеристику, узагальнюючи риси цього чистого, поетичного образу. Пісня Гретхен може бути віднесена до категорії творів, іменованих Сєровим «великими драматичними поемами». Пісня Гретхен - тонкий психологічний етюд, що розкриває «її любов, як повінь, без упину, без берегів» (переклад Б. Пастернака). Шуберт глибоко проникає у внутрішній світ люблячої і страждаючої жінки, показує всю нескінченну жіночність Гретхен, переходи і відтінки її почуттів: душевну схвильованість і мрійливу задумливість, тугу і томління пристрасті, передчуття трагічної розлуки. «Тяжка печаль і сумний світ», - так починає і закінчує Гретхен свою пісню. Напруженість душевного життя Гретхен проступає особливо яскраво на тлі повсякденної домашньої обстановки. У скромній кімнаті Гретхен одна сидить за прядкою і під одноманітне гудіння в