Guest
Зеленими були мої слова. Їм дозрівати б, щоб тобі медами вони ставали. Кругом голова від цвіту і кохання поміж нами... Спинався червень бігти по траві і розганяти зграї ластівчині. А я зі словом ще була на «ви». (Чи вже воно на «ти» зі мною нині?) Палало літо вишнями в саду, губило сонце в зелені проміння. Ти думав – я без тебе пропаду. Ти був правий, бо пропадаю нині у літі, у листві та у літах, хоча тебе згадати вже несила. Мої слова достигли на гілках і падають, і котяться по схилу. І зовсім не медов
