Guest
Слова та виконання - Vadymovych Аранжування - Роман Болсуновський Пісня «ГАЛИЧАНКА» А душа моя розкрита, наче квітка. Для душі та тіла Бог послав львів'янку. Ще не тітка, але вже не малолітка. Вже привчила мене каву пити зранку. На дівок вона каже «кобіти». Каже на кулемет — «машинґвер». Теревенити — в неї: «триндіти», Бутерброди канапками зве. Дощ у Львові. Ми ідемо. В небі зірка. Небо сіре і блищить, як м'ята фольга. Хоч вона це називає «розчепірка», Та над нею я тримаю парасольку. Я у тонусі з нею постійно І подобається це мені. Що звучало колись комедійно, Нині — як компліменти дрібні. Лізе в душ, затим готує каву зранку. До дивану з кухні мчить, як спритна пташка. І приносить мені кави філіжанку, Хоча я беру у неї кави чашку. Дещо ціну втрачає з роками, Та є те, що не має ціни… Совість, рідна земля під ногами І дружина, що з Галичини.
