Guest
Пропоную ваші увазі вірш від Вітоса Кріля “Матір плаче“ В дітей замість іграшок в руках-ікони... Їм лише чути гул гармат і материні стони. В такі часи атеїсти,навіть,вірять в Бога, мабуть,сусіду ми добряче припекли у роги. А матір плаче та чекає на сина удома... і що його нема вже влада не каже нікому. Труну закриють,поставлять лиш номер реєстру опустять голови,заплакані від болю сестри. Незламні духом і з патріотичним серцем Вони воюють,а інші п“ють горілку з перцем. Вони страждають,не бачучи доньку чи сина та знають,що на кону доля України. В дітей не цукерки у руках-лише надія, що не вкрадуть їх землю жадібні руки росії. А мати пам“ятатиме про кров рідних солдатів, як воювали за свободу буде пам“ятати...
