Guest
Гаряча кава, холодний вечір, Безсонний погляд в потоці мрій… Буденна втома, розбите серце, І ти… Звичайно, тепер не мій. А на світанку нестримне сонце Освітить небо і сон зжене. Я знов без тебе… А як без тебе? Я ж так не вмію… лечу з небес. Холодна кава, розпиті мрії, Невірність думки, яскрава ніч, Різко-солодкі парфуми лілій Танцюють з вітром в моїм вікні. Весна невинна вальсує плавно Поміж зірками, цвіте теплом. А час невпинно поміж світами Тече крізь пальці… у мій альбом. Пекуча кава, гіркі печалі, І дике серце… не йде до рук! Я, наче, дама – плаття, вуалі, Каблук, помада, нестримний дух. Я, наче, сильна та емоційна, Слабка в печалі, серед думок… Я знов без тебе… А як же мрія? А як же серце поміж зірок? - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - Притаманна моїм почуттям Безнадійність стріляє душу... І, здавалося б, гірш нема, Проте, все ж таки, жити мушу. Допиваю його слова, Заїдаючи все думками. А зі світанком його ім’я Осяде пилом в архів без назви. [club27071127|© Inna Омут, 2015]
