Guest
Джон Гнатів пообіцяв собі не писати більше ні рядка і тієї ж миті зрадив самому собі вивівши на папері жирним усамітнення зневіра втома так ніби перелічив усі свої чесноти що їх зараз сповідую ми переходимо цю ніч вбрід допиваючи останній ель і я чую як наші язики гуснуть у липкій глині розмови зраджую собі знову – промовляю слова і закарбовую їх у пам'яті завтрашнього ранку щоб вкотре зрозуміти їх непотрібність хочеться спати а туман такий непроглядний що я хапаю його руками і рву як свої зв'язки із зовн
