Guest
Проснулась рано і не можу більше заснути Здається казка,та сон той просто не забути. Той сон,що снився-це було більше бажання, Тут було щастя,їх було двоє і кохання.... Все починалось з глибокого пориву вітру, А вітер-це в долонях подих його ніжний, А видих-це є ночі ясні а ж до рання, З румяну чай,та ніжні,щирі обнімання..... Дзвенить дзвінок...,вона чекає лиш на нього, Чекає фото,чекає дня“того одного“, Той день настане і то дуже дуже,дуже швидко Бо рік пройшов у службі,о йому нелегко..... У глибині душі його,вона вірші писала, Писала в мріях і у снах йому о то читала., Він небачив це-не подихом,не зорим оком.., А відчував її молитви свого серця стуком.... Пишу і викладаю цю просту ,правдиву ноту, Бо слів багато,а на папір лише дрібноту. Дивлюсь в вікно,все в дворі листя пожовтіло Вдягаюсь в светр білий і дивлюсь в “вогонь надії“..... Це ще не все-це тільки лиш є їх початок Бо він чекає в формі з довгожданним іхнім святом, В руках конфєти,ну і “ягуар“лежить в кишені, Це все є класно,тепер не віриться..P.S
