Guest
#shevchenko #tarasshevchenko #тарасшевченко #шевченко #kobzar #кобзар [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 355; 748.] Не нарікаю я на Бога, Не нарікаю ні на кóго. Я сам себе, дурний, дурю, Та ще й співаючи. Орю Свій переліг — убогу ниву! Та сію слово. Добрі жнива Колись-то будуть. І дурю! Себе-таки, себе самóго, А більше, бачиться, нікóго? Орися ж ти, моя ниво, Долом та горою! Та засійся, чорна ниво, Волею яснóю! Орися ж ти, розвернися, Полем розстелися! Та посійся добрим житом, Долею полийся! Розвернися ж на всі боки, Ниво-десятино! Та посійся не словами, А розумом, ниво! Вийдуть люде жито жати... Веселії жнива!.. Розвернися ж, розстелися ж, Убогая ниво!!! Чи не дурю себе я знову Своїм химерним добрим словом? Дурю! Бо лучше одурить Себе-таки, себе самого, Ніж з ворогом по правді жить І всує нарікать на Бога!
