Guest
«Про народи Росії не можна сказати того ж, що й про український народ. Ніхто з тих, кого зараз відправляють на війну після злочинної мобілізації, не зможе пояснити, а навіщо це йому особисто, чому він повинен ризикувати життям. Ми бачимо вже зараз серед загиблих окупантів і тих, хто був забраний просто тиждень чи два тому. Людей не готували до бойових дій, у них немає жодного досвіду, щоб воювати на такій війні. Але російському командуванню просто потрібні якісь люди – будь-які, – щоб поставити їх на місце загиблих. А коли й ці нові загинуть, надішлють іще людей. Так воює Росія. Так вона і програє. Їй не допоможуть якісь там псевдореферендуми, якісь там оголошення про анексії, якісь там розмови про вигадані ними кордони, які намальовані незрозуміло де... Є чіткий і міжнародно визнаний кордон України. Є життя, яке ми повинні захистити. Є безпека, яку ми маємо відновити. І все це буде. Усе це ми робимо». Звернення Володимира Зеленського наприкінці 222-го дня війни.
