Guest
порцелянові сни розбиваються веснами немов воду веслами сікти ні я ні ти не знаємо вчорашньої миттєвості стій зажди не йди ми тіні що дремось постійно по стінах і танемо снігом весною як листя що сиплеться повільно по вікнах покірно носимо вірші з кавою у ліжко трохи голосно мабуть мовчимо і постіль міняємо на чисту викреслюємо старі лиця і числа в календарях і так до безмежності уже не з тобою стрічатиму ранок сумний і насуплений давай дати посунемо щоб швидше забулось у
