Людмила Рибенчук СПОВІДЬ авторська програма Олега Володарського

Авторська програма Олега Володарського “СПОВІДЬ“ герой програми Людмила Рибенчук Молитва до Божої Матері Неустанної Помочі перед Чудотворною Іконою О, Мати Неустанної Помочі! Оце клячить у Твоїх стіп до Бога нужденний грішник, що шукає в Нього опіки й усю свою надію - через Тебе - на Господа покладає. О, Мати милосердя, змилуйся надо мною! Чую, що всі називають Тебе Господнім захистом і надією грішників. Будь же мені Небесним захистом, будь моєю надією на Господа Бога. Поможи мені ради любові й благодаті Ісуса Христа. Подай руку нужденному грішникові, що через Тебе Йому поручається і віддається назавжди на Його службу. Благословлю Бога й подяку Йому складаю за те, що в Своїм милосерді надихнув мене великим довір'ям до Тебе: це довір'я, а особливо страх Божий та покаянний і смиренний дух, вважаю запорукою свого вічного спасіння. Признаю, що, як давніше я так часто грішив, то це було тому, що я не прагнув Божої правди і спасіння, не шукав через Тебе Небесного захисту. Знаю, що з Твоєю поміччю переможу, знаю, що мені поможеш, якщо Тобі це поручу. Боюся тільки, щоб у небезпечних спокусах я не забув про Твого Божественного Сина та занехаяв через Тебе до Нього взивати і через те сам не спричинив своєї загибелі. Прошу Тебе, отже, й всім серцем благаю, щоб у всіх підступах пекла я завжди прагнув Божої правди і спасіння та шукав у Тебе Божого захисту і кликав: Маріє, помагай в цьому Ісусовому порятунку мене! Мати Неустанної Помочі, не дозволь, щоб я втратив Бога. Амінь. Сонячного зимового дня нам випала нагода познайомитися з Людмилою та Миколою Рибенчук, подружжям художників-іконописців. Віруючи люди. Із красивою, тендітною душею, котра дозволяє їм так глибоко відчувати красу, що Господь дарував їм талант створювати неймовірні ікони. Це не просто мистецтво. Це абсолютно інше усвідомлення буття. Инчий вимір. Це треба не тільки бачити, але і відчувати. Чути. Усвідомлювати. Всією душею. Ікона говорить з тобою. В ній є те, приховане від с сторонніх очей, що можна побачити лише відкривши душу Господу. Цей талант дарує Бог. Людмила Рибенчук. Автор ікони Криворівнянської Божої Матері на здійснення творчих задумів. Однієї з найновітніших українських ікон. Під час діалогу з Людмилою був здивований тим, що вона корінна киянка, спадкоємиця старовинного роду Глущенків. Так і лине від цього художника тепле, чисте світло. Інший рівень сприйняття. Скромність в поведінці. Соромливість. Світ для таких людей надзвичайно великий. Величезний. Всеохоплюючий. Дивовижний. А вони так скромно себе несуть…усвідомлюючи, які ми малесенькі порівняно з тим, що дарував нам Господь. Спеціально запитав землячку – чому вона віднайшла для себе Гуцульщину. Душа, вона відчуває, де живе любов та тиша. Можна затьмарити жадібністю розум, можна підфарбувати реальність барвами фантазій, можна придумати красиву легенду… але душу обманути неможливо. Тим більше ту, котра молиться. І на межі відчуттів – душу, що зображує образ Божий. Аромат фарби. Майстерня. І неймовірний внутрішній спокій. Зробив для себе цікаве спостереження – жінки, котрі дихають душею, мовчазні та усміхнені. Як тільки ми говоримо про генетику, котра шанує сьогодення та майбутнє, як величну частинку спадщини минулих поколінь, ми одразу ж знаходимо в цій родині пам’ять про ікони та молитви, про Бога і віру. Відвідувачі виставки роздивлялися картини, проте ми так захопилися бесідою, що майже не помічали їх. Картини на стінах зачаровували своїми барвами. Усвідомлення мистецтва дуже індивідуальне. У кожного своє бачення краси. Часто буває так, що центральна робота експозиції залишає тебе байдужим, а перед маленькою картиною вглибині залу ти можеш простояти годину, не в силах відвести очі. Я дивився на творіння Людмили та відчував – сьогодні на завтра. Адже ти живеш тут і зараз, але обов’язково настане завтра. Ще більш добре та рідне. Завтра, в якому не буде війни. Навіть канони ікони та образи Матері Божої, попри їх строгість та величність, завдяки часточці душі, що в них вкладає Людмила, постають перед нами неймовірно рідними та добрими. В душі цієї надзвичайної українки біль війни. Ця жінка дуже тонко відчуває гармонію в усьому – в природі, в творчості, в людях… саме тому їй так болить все те зле, страшне, лихе, що ту гармонію порушує. Та в ній стільки ніжності, любові та турботи, котрими вона щедро напуває цей світ, лікуючи його від того болю війни… Ми всі – єдине ціле. І ті, хто на передовій, і ті, хто відбудовують країну тут, в тилу, і ті, хто з любов’ю та відданістю возвеличує нашу Неньку-Україну в картинах та іконах… Вимолюючи нам МИР!