Тарас Компаніченко - Спи, дитя мо кохане (Батуринська колискова)

Спи, дитя моє кохане, люлі, люлі, бай, Заглядає місяць ясний в наш убогий рай. Стану я пісень співати і казок казать - Ти стули-но оченята, треба діткам спать. Сейм свою мутную хвилю б’є об береги, Обступили наш Батурин кляті вороги. Та тверда у нас залога, й козаки як стій, І надія наша в Бога й в Діві Пресвятій. Люлі, люлі, синку, виростай в забаву, Козачеству на славу, воріженькам в розправу! Люлі, люлі, синку... Але рано нагла зрада. Із пекельних врат Пси скажені увірвались в Божий вертоград. Плюндрували, мордували, кров живих пили, Звіру, птиці на поталу мертвих оддали. Із цього погару злого, із руїн, незрим Виніс нас, моя дитинко, Божий херувим. І в безпеці нас поставив, спас і сохранив, І клейноти віри й цноти в нас оборонив. Люлі, люлі, синку, виростай в забаву, Козачеству на славу, воріженькам в розправу! Люлі, люлі, синку... Бог з тобою, спи, дитинко, тихо засинай! І розкрали, і розтлили наш убогий рай. Притчею в язиціх стали ми в краях чужих, І старцями голосили на річках своїх. Спи, моя мала кровинко, швидше виростай, Правди Божої й Отчизни ворогу не дай. І поки бенкет свій правлять нелюди й людці, Стань, мій лицарю, на варті ти з мечем в руці. І поки бенкет свій правлять нелюди й людці, Стань, мій лицарю, на варті із мечем в руці. Люлі, люлі, синку, виростай в забаву, Козачеству на славу, воріженькам в розправу, Люлі, люлі, синку... Бо тверда у нас залога, й козаки як стій, І надія наша в Бога й в Діві Пресвятій. Люлі, люлі, синку... Слова та музика: Тарас Компаніченко, 1999-2000 рр.