Баніта Байда - У пивниці (1990)

Баніта Байда - У пивниці (муз. Віктора Недоступа, сл. Євгена Плужника, поета розстріляного відродження), 1990 Дикий сон мені щоночі сниться – Я скрипаль в пивниці “Мон Амі”. Награю гостям такого гриця, Як ніхто ніколи не умів. А вони, вигукуючи хрипко, П’яно плачуть, всіх і все клянуть... Веселіше вий, ледача скрипко! Розливай гарячу каламуть! Але тихші все й журніші звуки, Все щиріші рухи і слова, Голови не слухаються руки, Нижче й нижче никне голова. І тоді п’яним потворним дивом Вибухає істина на мить: На руках, що держать кухлі з пивом, Кров чиясь парує і кипить! І все ширше шириться пивниця, і пливуть в кривавім тумані посинілі передсмертні лиця, плачі, зойки – дикі і сумні. І в гурті між вбивників і трупів Я, скрипаль пивниці “Мон Амі”, Вию так в обличчя ночі глупій, Як ніхто ніколи не умів.