Guest
ніч 11 серпня 2014 року. я і мій друг Саша, який біг із Донецька / де Путін розгортав своє криваве кіно, в якому на превеликий і болісний жаль ми вимушені існувати сьогодні/ раділи з того, що живі, на веранді біля будинку моєї улюбленої подруги Юлі в Одесі. Сашко розповідав мені про бомбардування міста і таке було у нього обличчя… тепер воно і в моєму відображенні, коли дивлюся на себе в дзеркало, на світанку, після жахів про обстріл України - мого будинку в Харкові, в якому дихають я і моя родина. чути по телевізору про обстріл і бути в ньому – це те, що ділить людей на дві реальності «до» та «після» одразу й назавжди. слова в пісні «руйнуються міста» - саме про Донецьк. Саші та всім постраждалим я співчувала… але ніяк не думала, що через кілька годин напишу пісню, яку слухатиму на повній гучності, щоб хоч якось заглушити війну, від страшних звуків якої серце і все тіло здається відмовляється продовжувати боротися. «Краса» – написана 12 серпня 2014 року, у день народження мого майбутньог
