Guest
Підрив водонасосної станції на річці Ірпінь – одне із переломних рішень оборони Києва. Рішень, яке вплинуло на життя людей, але у правильності якого не сумнівається сьогодні ніхто, навіть постраждалі від затоплення. Ми поговорили з учасником боїв поблизу Козаровицької дамби і дізналися, як це все відбувалося очима українських захисників. Рано-вранці 24 лютого російська федерація розпочала повномасштабний наступ на Україну зі сходу, півдня і півночі з одночасним ракетним обстрілом всієї території. Ворог у перші ж години захопив непрацюючу аварійну Чорнобильську АЕС. Колони воєнної техніки посунули через небезпечну територію заповідника шукати шлях на Київ. Села Димер, Демидів, Козаровичі на півночі від столиці російські війська зайняли вже 25 лютого. Саме через ці пункти далі через Лютіж, Старі і Нові Петрівці – найкоротша дорога до столиці, якщо рухатися з Чорнобиля. От тільки ворог потрапив у тупіковий лабіринт через незнання географії і історії місцевості. А захисникам міста довелося зробити надважки
