Guest
Ой, у вишневому саду там соловейко щебетав. Додому я просилася, а він мене все не пускав. Милий ти мій, прошу тебе зоря зійшла, пусти мене. Проснеться матінка моя, буде питать, де була я. А ти, мила, скажи в отвіт: “Дивись, яка чудова ніч. Весна іде, красу несе, а в тій красі радіє все. Весна іде, красу несе, а в тій красі радіє все.“ Доню моя, у чому річ, де ти гуляла цілу ніч? Чому розплетена коса, а на очах бринить сльоза? Коса моя розплетена - її подруга розплела. А на очах бринить сльоза, бо з милим розлучилась я. Мамо моя, прийшла пора, а я весела, молода. Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай дочку свою. Я жити хочу, я люблю, мамо, не лай дочку свою.
