Guest
Лише у снах остався квітучий рідний край Понад Дніпром по правому і лівому берегах, а також правих приток Дніпра – річок: Прип’яті, Тетерева та Ірпіня, тисячоліттями тулилися прадавні села з вибіленими хатками в обрамленні квітучих лугів, озер та розкішних лісів. Риби, звірини, пасовищ – вистачало на всіх з лишком. Тож недарма на цей слов’янський рай накочувалися орди монголо-татар, ляхів, кримчаків. Але як не нищили села чужинці, як не гнітили, вони відроджувалися знову і знову. Тут люди пережили голодомори і репресії, німецьку окупацію, вивезення в неволю, а після звільнення від нацистів у роки Другої світової війни пережили і зачистку чоловіків на фронт – життя продовжувалося. І жити б людям у цих селах ще тисячі років, ростити дітей, якби не грандіозні плани комуністичної партії – будувати Київську ГЕС. Лише рукотворна водойма назавжди поглинула ці села. Мешканці сіл вважають затоплення і будівництво Київської ГЕС великою помилкою тодішньої влади. Адже це 92 тисячі гектарів затоплених родючих зем
