Guest
ВИТВОРИ ФАНТАЗІЙ Перебираю подумки всіх друзів - Не ходить ні один з них в капелюсі. Прилуки - це шапки і капюшони: То сині, то зелені, то червоні... Мабуть, в житті всьому - свої етапи, Пройшов період моди і на шляпи. Але моя фантазія буяє: Я вулицею йду і одягаю Зустрічних у яскраві капелюхи, Стрічками декорую чи то пухом, Ось цій принцесі одягну кокошник, Прикрашу хутром... Будуть перехожі У мене всі з епохи Рококо... Замріялась. Тут курка:“Ко-ко-ко“ Мені назустріч з двору вибігає - Ну я й на неї шляпку приміряю, Декор відразу - райдужна пір,їнка! Не курка в мене вийшла, а картинка... А ось за нею дибає й ворона - Їй одягаю шляпу фараона, Смугасту - це чорнявій привілеї, Хто ж, як не я, подумає про неї? Хіба що кіт! Он, настовбурчив вуха! Підкрався. - Стій! Вдягай-но капелюха! Коту - циліндр. Хоч громіздкий, високий, Та з ним коток не буде одинокий: Он кішечок набігло з п,ять відразу, Як на сметанку... Витвори фантазій! Тікаю вже від вас, біжу скоріше. А ви за мною? Як? Невже із вірша? Ні, я назад в
