Guest
ВЕРЕМІЙ - Віхола (Прем'єра кліпу) Слухати тут: “В давні часи на нашій землі жив народ. Його непорушною силою була любов до роду, до традицій, і до природи. Він поклонявся їй. Поклонявся сонцю і небу, стихіям, Богам, які оберігали його. Цей народ не бажав ніколи нікому зла. Але якщо хтось ступав на його землю сам з недобрими намірами, то вся його сила перетворювалась в могутню зброю, в невимовну лють, яка падала на голови ворога смертельною карою і виносила з цієї землі мов крижаною віхолою навіки в невідому далечінь. І найгірше для ворога траплялось тоді, коли він ступав на цю землю холодною зимою. Бо цей час був часом Віхоли...“ (Мукачівський Літопис ХV ст.) “В моїй родині вже багато поколінь з діда-прадіда передаються давні легенди та оповіді. Однією з таких історій була легенда про Дракона, який носив ім'я “Веремій“, і яку свого часу ми взяли за основу при створенні гурту. Цю історію вкінці ХІХ століття досліджував Анатолій Карлицький, працюючи з “Мукачівським Літописом“, що таємно зберігався віками монахами Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря. На тих землях в ті часи існував навіть окремий Орден Дракона, який тримав таємницю змія, яка зберігалася в цьому літописі. Цей літопис вважається втраченим. Але мій прадід був тісно знайомий з Анатолієм Карлицьким і знав багато фактів та легенд з цього літопису. Та окрім легенди про дракона Веремія в родині я часто чув розповіді про богиню-стихію Віхолу, до якої звертався наш народ і поклонявся так само як й іншим Богам. Думаю, між іншим, що перша згадка цього слова була якраз в цьому документі взагалі. Віхола - це богиня-стихія, богиня воїн, яка знищувала все на своєму шляху своїм крижаним поглядом. Якщо вороги приходили на наші землі взимку, то наші предки в першу чергу зверталися до неї, щоб вона захистила їх. Прийшов час нагадати світу про Віхолу і присвятити їй окрему пісню“ (Віталій Калініченко) Рушниками прадавніми у імлі Витирали рани немалі І ставали сорочки-рушники чорні й червоні від землі І топтали їм ці маки у багні Розтинали, витинали руни на лиці Та ховались по болотах, в травах цілини, В гаю, в дібровах від орди І вривалися в наші рідні хати І намиста зривали срібно-золоті Та крізь біль підіймали руки догори і Кликали вони віхолу Віхола! Віхола! Нами дихала! За виднокрай, виднокрай! Забирай! Забирай! Й рятувала віхола від біди В Ірій несла вихором по зимі І бурштинові очі віхоли Гріли душі Хай ми діти сонця. Хай ми діти вітру. Хай ми діти неба Все одно шепочемо ми віхола до тебе Хай ми діти сонця. Хай ми діти неба Все одно шепочемо ми віхола до тебе Хай ми діти сонця. Хай ми діти неба Все одно шепочемо ми віхола до тебе Хай ми діти сонця. Хай ми діти неба Все одно шепочемо ми віхола до тебе Віхола! Віхола! Нами дихала! За виднокрай, виднокрай! Забирай! Забирай! Хай ми діти сонця. Хай ми діти вітру. Хай ми діти неба Все одно шепочемо ми віхола до тебе Хай ми діти сонця. Хай ми діти неба Все одно шепочемо ми віхола до тебе Хай ми діти сонця. Хай ми діти неба Все одно шепочемо ми віхола до тебе Хай ми діти сонця. Хай ми діти неба Все одно шепочемо ми віхола до тебе Створено та спродюсовано гуртом ВЕРЕМІЙ. Відео та фотоматеріали використані з відкритих публічних джерел. Запис пісні: Ярослав Вільчік Дякуємо Михайлу Гречкину за допомогу в записі ліри для пісні #веремій #зсу #українськамузика _____________________________________________________ _____________________________________________________ Facebook: Instagram: Google Music: Apple Music: Apple Music2: Spotify: Spotify 2: Vitalii Kalinichenko: Підтримати діяльність гурту можна тут: _____________________________________________________ Management/booking artist - Oleksander Loziuk 380636090597 @ #веремій #зсу #українськамузика
