Зміна державної території

Хоча будь-яка зміна державної території є замахом на такий принцип міжнародного права, як принцип територіальної цілісності держав, все ж таки явище зустрічається в міжнародній практиці. Існують наступні способи зміни державної території: плебісцит, цесія, анексія. Цесія — це обмін територіями між державами. Причинами даного обміну можуть бути, наприклад, необхідність «вирівнювання» кордону, обмін територіями з переважним проживанням представників не титульної нації та інше. Обов’язковою умовою цесії повинна бути згода обох держав, які обмінюються територією. Є два види цесії: відплатна та подвійна. Оплатна - передача території за винагороду (Аляска 1867). Подвійна – обмін територіями (Польсько-Радянський обмін 1951 року). Плебісцит — це зміни належності державної території в результаті всенародного голосування. Цей спосіб заснований на такому принципі міжнародного права, як право націй на самовизначення. Для міжнародної легітимізації даного способу референдум повинен проходити за чіткою юридичною процедурою та під контролем представників міжнародної спільноти. Так, в 1791 жителям Авіньйона було надано висловитися на користь або проти приєднання до Франції. Анексія — це захоплення однією державою території іншої держави. Це спосіб зміни юрисдикції будь-якої території, що суперечить міжнародному праву. Існує цей спосіб лише тому, що деякі держави, користуючись своєю військовою міццю, утримують за собою анексовані території. У разі, якщо держава вгамовує територію та інші держави це визнають, територія стає частиною держави, що анексує (Східний Єрусалим 1967).