Мам, пробач. Сьогодні прокинулась не від будильника, серце чомусь почало стривожено битись. Ти вчила мене завжди лишатись сильною, вчила прощати, вірити, відпускати біль і…любити. Ти завжди всміхалась на мої пустощі, обіцяла, що я колись виросту і сама зрозумію синхронну мінливість дощів, які приходять у душу і замість суші лишають сум.
Hide player controls
Hide resume playing