Сова(1844). Т. Шевченко. Соціально-побутова поема. Слухамо українське!

Поема «Сова» була написана Т.Шевченком під враженням від подорожі у 1843 р. в Україну. “ Мати дуже любить свого маленького сина, леліє його, молиться за нього святим та Матері Божій, щоб ті дали йому «талан-долю» і надіється, що доля сина буде щаслива. Та коли хлопець підростає - його забирають у рекрути, єдиного сина, статного та красивого. Десять років минає, а про сина немає жодної звістки. Мати животіє в злиднях, жебракує і врешті-решт божеволіє з горя, зневажена людьми. «Зле безталання» є там, де є люди. Малюнок - І.Їжакевич.