Чорнобиля гіркий Полин На серце ліг незримо й тяжко, І плине над землею дзвін Із тихим стогоном протяжно. То дзвонять дзвони не Хатині, Де слід лишила свій війна, Це стогнуть землі України, Де мирний атом не мина. Він впав смертельною росою На рай дібров, на зелень трав, Своєю чорною косою Провів по розмаїттю барв. І попелом покрились села, І згинуло усе живе. Пропали усмішки веселі, Замовкло птаство лісове. Лиш на отруєній землі Небачена розкрилась квітка - Про допомогу крик німий, Між попелом остання іскра. Запала тиша...
Hide player controls
Hide resume playing