якби ж то завжди ми мали при собі “такі окуляри“...) текст: Через мої окуляри Я часто бачу, шо буде, Шо буде з нами. Такі окуляри! Куда ми з вами живемо? Хтось каже: нам то не треба, “Кому это надо!“ І лишається ззаду... Через мої окуляри Всьо виглядає ясніше, Ну зовсім, як правда, І може навчити. Може навчити хотіти, Може навчити любити, Любити платити, Шоби потім цінити. Наше життя, то мінне поле. Куда не сунься – чужі навколо. Надійся на себе – своїх може й не буде. В нас є тільки ми – озимі люди!
Hide player controls
Hide resume playing