У тобi так багато сторiн Я просто не розумiю Я просто хочу спитати тебе Чому ти настiльки красива Чому в мене цiла купа дивних речей Яких я не розумiю Яких я не вiдкриваю тобi, Бо це все може вбити Тебе це може вбити Трошки бiльше нiж наврест Зав’язались вузлики I не розiрвати, I не розв’язати Доторкнутись до зiниць Я навiк в тобi застиг Все це так спонтанно I чомусь банально… Знати, думати, себе побачити зi сторони Можливо, все в життi можливо Приспiв З двадцять другоi весни Я закину своi принципи Це буваэ рiдко, але так помiтно…. Друзi всi здурiли мов Всiх понесло на любов I нiхто не вправi Тут нiхто не вправi Стримати чи зупинити – Це ж нормально Треба бути нам… Якось жити нам….
Hide player controls
Hide resume playing