Василий Жданкин - Господи помилуй

У очах — печаль, на плечах — сума, В рідній стороні місця нам нема. Нашої землі — лиш по цвинтарах, Нашого життя — в німця батрака. Наші дівоньки — в турка хоромах, Наші старики — ген, по смітниках. Щедро родить хліб — наш багатий край, А зав’яжеш сніп — жидові оддай. Робим задарма, п’єм закрадене, Отаке життя наше праведне. Возлюбили ми демократію: Як же прокормить всю ту братію? Стали врешті ми українцями, Тільки не зведем кінці з кінцями. На своє життя нарікаємо, Тяжкії гріхи забуваємо. І з більшовиком цілувалися, Над Святим Хрестом поглумлялися. Господи помилуй... Розорили Русь, Русь державную, Церков розп’яли православную. Господи помилуй... Оддали царя на закланіє, Нечистим жидам в поруганіє. Господи помилуй... Хлібчиком святим розкидалися, Божіїм церквам не вклонялися. Господи помилуй... Душі — без Христа, тіло — без поста, Європейський рай — в пекло путь проста. Господи помилуй... У очах — печаль, на плечах — сума, В царстві божому місця нам нема. Господи помилуй... Слова Василий Жданкин