Уявіть: центр Києва, парк Шевченка. Дитячий сміх, вологе повітря після дощу і запах свіжоскошеної трави. На кожному другому дереві - білки. Вони не просто відчайдушно шукають горішки, а й увесь час забігають на доріжки, щоб познайомитися з відвідувачами. Псують дівчатам колготи, забираючись по ногам аж на плечі... Мені уявити не важко, адже це типовий день з життя коханого парку Łazienki Królewskie у Варшаві. Колись я жила біля нього півроку, а тепер постійно повертаюся, щоб надихнутися... До чого це я? Якби ж у нас був такий парк замість “золотої“ парковки під Михайлівською площею.
Hide player controls
Hide resume playing