Коли пада дощ. Денис Зіновв 2016

(Вірш Наталії Зінов’євої) Коли падає дощ, Моє серце так гучно мовчить, Щоб почути тебе у голосі кожній краплини. І обличчами площ Посмутнішало місто і спить. Твоє небо вбиває в бруківку, як цвяхи, сльозини. Коли падає дощ, Моє тіло належить тобі, Але небо твоє у ніг моїх стогне в калюжах. Я тепер тобі вождь. Твоя слабкість - у вічній журбі. Коли падає дощ, я один в цьому місті байдужих. Коли падає дощ, Я один. Моя пісня бринить. Кожне слово моє ув’язнене в сфері краплини. Я стою серед площі. Від серця до неба - мов нить, А на ній всі хвилини мої - дорогоцінні перлини...