Міжнародний інститут правонаступництва

Міжнародний інститут правонаступництва Держави вкрай рідко виникають на пустому місці. Як правило, у кожної з них була попередниця, від якої до «нової» держави-наступниці щось та й переходить. Що ж переходить цій державі-спадкоємниці і як такий перехід відбувається - дізнаємося в цій лекції. Теорії правонаступництва. Оскільки міжнародне право є інструментом врегулювання конфлікту інтересів, воно часто буває вимушеним спиратися на різні, часом протилежні ідеї про те, за якими правилами вирішити спірну ситуацію. Стосовно інституту міжнародного правонаступництва, то тут ситуація аналогічна, адже навіть коли прості люди ділять спадщину, у них бувають розбіжності у поглядах. Що вже говорити про випадки, коли тими суб’єктами, які щось ділять між собою є держави?! Щодо питання правонаступництва склалося три основні теорії: теорія континуїтета (тотожності), теорія tabula rasa ( «чистої дошки») і теорія вольового правонаступництва. Теорія континуїтета (тотожності) заснована на тому, що всі права і обов’язки в повному обсязі переходять від держави-попередниці до держави-наступниці. Держава не може ні відмовитися від обов’язків, що належать державі-спадкодавцеві, ні прийняти на себе права, яких у спадкодавця не було (ніхто не може передати більше прав ніж має сам). Теорія tabula rasa ( «чистої дошки») передбачає, що у спадок «молодій» державі нічого не дістається: ні прав, ні обов’язків. Держава починає формувати свій міжнародно-правовий статус сама, коли бере участь у міжнародному житті та своїми діями породжує для себе міжнародні права і обов’язки. Теорія вольового правонаступництва, на відміну від двох попередніх, які не дають ніякої свободи волі спадкоємця, надає новій державі право обирати. Якщо держава обирає шлях вступу у спадок - до неї переходять права та обов’язки спадкодавця, а якщо ні - не переходять. На практиці діють всі три теорії залежно від конкретної міжнародної ситуації і об’єкта правонаступництва. Об’єктів правонаступництва виділяють чотири: правонаступництво щодо міжнародних договорів, щодо державної власності, щодо державних архівів і щодо боргів. Правонаступництво щодо міжнародних договорів. Міжнародні договори є основою міжнародного права, і тому правонаступництво щодо них - життєво важливе питання. Це дозволяє зрозуміти які договори продовжують діяти на нову державу, а які – ні. Спірні аспекти правонаступництва щодо міжнародних договорів регулює Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо міжнародних договорів 1978 року. Ось основні постулати цієї конвенції. Для держави-наступниці міжнародний договір попередника стає обов’язковим лише зі згоди «спадкодавця» (теорія вольового правонаступництва). Держава-наступниця може приєднатися до багатостороннього договору, у якому брав участь «спадкодавець». Якщо держава-наступниця утворилася в результаті об’єднання держав, як ФРН і НДР, то всі їхні договори стають спільними. Якщо одна держава виділилася з іншої, то на цю державу поширюється дія всіх договорів, які раніше діяли щодо території, де вона була утворена. Правонаступництво щодо власності. Правонаступництво щодо власності нічим не відрізняється від усіх наступних об’єктів правонаступництва, бо їх усіх регулює одне джерело права - Віденська конвенція про правонаступництво щодо державної власності, державних архівів і державних боргів 1983 року. Все нерухоме майно, що виявили на території держави-наступниці переходить у її власність. Наприклад, після ліквідації СРСР така нерухомість як космопорт «Байконур» перейшла державі, на території якої цей космопорт опинився, тобто в Казахстан. Рухоме майно, пов’язане з діяльністю, що відбувається на території держави-наступниці, до неї ж і переходить. Майно, що перебуває за територією держави-попередниці, переходить до держави-наступниці. Якщо держав декілька – майно ділять у справедливих частках. Про це йтиметься трохи нижче. Правонаступництво щодо архівів. Архіви переходять у власність держави-наступниці, на території якої ці архіви виявили. В інших держав з’являється право вимагати доступу лише до тих архівів, які стосуються території держави, яка їх запитує. Правонаступництво щодо боргів. Борги переходять до держави-наступниці у справедливих частках. Ці частки визначають з урахуванням майна, що перейшло з боргами та інших умов. Наприклад, це залежить від тієї частки валового національного продукту, який вносила територія, яка стала незалежною державою, у час, коли вона входила до складу держави-попередниці. Мета інституту правонаступництва. Міжнародний інститут правонаступництва ставить собі за мету врегулювати конфлікти, пов’язані з переродженням однієї держави, вступом у «шлюб» народів, які вирішили жити в одній державі або «розлученням» народів, які певний час перебувають у складі однієї держави і тепер бажають жити самі.