… - Я дуже любив свята, - озвався перший янгол. – Вони були світлими й родинними… Пам’ятаю, був стіл, а на ньому – різноманітні страви. Було велике дерево з дивовижними прикрасами. Був смішний червоний пан із кумедною бородою аж до підлоги, старий і, певно, мудрий – добрий, милий татко! Я завжди отримував якийсь маленький подаруночок і ціле море ніжності. Тоді було так тепло… А мені ніколи не було тепло в свята, - мовив другий янгол. - Сонце – єдине, що мене коли-небудь гріло. Уся ясність і тепло, які я відчував, відходили від нього… або від підпаленої взимку купи сміття – оце, напевно, і є свята…Я бачив усмішки людей, вогні у вікнах, але ніколи цього не розумів. - Свята… - кажеш, янголе… - Так, напевно, були, але не для мене, не на бруківці, навіть не в зручній картоновій пачці, яку хтось колись викинув знічев’я… Третій янгол мовчав…Тільки сумно дивився на землю і бачив те, про що говорили два старші янголи. Він обійняв себе крилами, так, наче ніхто ніколи його не обіймав… Одна сльоза скотилася личком маленького янголика… … Цікаво, якими би були мої свята, - прошепотів. - Якби ти дозволила мені народитися, мамо…
Hide player controls
Hide resume playing