У музеї Олега Кошового Автор і виконавець Світлана Коробова,відео І. Нітомак 1920x1080 8,51Mbps 2018-03-13 10-59-47

Іду по Київській. Дорога Цілеспрямовано веде В музей Олега Кошового... Я на поріг, а котик жде: Вмивається - сидить на ганку, Домашній затишок в дворі. - Заходь, - вчувається, - Світланко! Здіймаю голову: вгорі Махає вітами ялина, Береза поряд, як сестра... І враз я бачу тут хлопчину, Що у війну дитячу гра: Лозини, палиці - це коні, А злісний ворог - кропива, Він тре обпечені долоні І б,є мечем,що аж трава Летить зелена на всі боки... Книжки далеких тих часів, Коли давалися уроки Безпосередньо впливом слів. Дитинства книги... Ідеали  Маленькі пестили серця, На них ми, діти, виростали: Боротись - значить, до кінця! Усе це згадую й заходжу У дім, де жив колись герой, Стріча завідуюча: “Прошу!“ З грудей вихоплюється:“Ой!“ На мене дивиться зі стенду Олег: дорослий ось. Малий. Які зворушливі моменти! А погляд... Погляд, як живий. Куди не глянеш - фото. Люди...  Життя, покладене за нас... В віках їх подвиг не забути, Не стерти з пам,яті той час, Страшний, кривавий... В іншу залу Веде музейний працівник. Ту